Домовленість Дональда Трампа і Владіміра Путіна від 9 жовтня стосується продажу російського дизелю, а не газу: США не імпортують російську нафту і газ з 2022 року, і цю заборону ніхто не скасовував. Путін після розмови заявив лише про готовність постачати нафту і нафтопродукти на ринки США та світу.

Але дизель – не єдина енергетична угода, яку обговорюють Вашингтон і Москва. На початку жовтня The New York Times повідомила, що до переговорів про завершення війни додався продаж закордонних активів «Лукойлу» – другої за обсягом видобутку нафтової компанії Росії.

Що продають

За даними NYT, йдеться про:

  • концесії на видобуток нафти в Камеруні та Іраку;
  • нафтопереробні заводи в Болгарії та Румунії;
  • мережі автозаправних станцій у Європі та США, зокрема в штаті Нью-Джерсі.

На початку року «Лукойл» оцінював свої міжнародні активи приблизно в $20 млрд. Ціна і структура можливої угоди невідомі.

Хто купує

Продаж, за словами трьох обізнаних джерел NYT, Путін особисто запропонував посланцям Трампа Стіву Віткоффу і Джареду Кушнеру на зустрічі в Кремлі 5 вересня – як сигнал, що з США можна вести бізнес. Переговори тривають кілька місяців.

Серед претендентів, за даними видання:

  • група на чолі з американським інвестором Тоддом Боулі, який пожертвував $2 млн на підтримку Трампа;
  • дві близькосхідні інвестиційні групи, що мали спільний бізнес із Кушнером або родиною Віткоффа;
  • американська державна Корпорація фінансування міжнародного розвитку (DFC) – за умовами, які обговорювали Віткофф і Кушнер, держава мала б отримати значний авансовий платіж і частку прибутку.

NYT не знайшла ознак того, що Віткофф чи Кушнер особисто заробили б на угоді. Представниця Віткоффа заявила, що в нього немає конфлікту інтересів і фінансової зацікавленості.

Чому це важливо

Угоду мають схвалити і уряд США, і Кремль. Схвалення Вашингтона зніме з активів американські санкції – і, як пише NYT, суттєво підвищить їхню вартість. Для Росії це спосіб отримати гроші за бізнес, який через санкції вона не може повноцінно використовувати.

Для України тут ризик того ж типу, що й у дизельній угоді: економічні домовленості США і Росії можуть послаблювати санкційний тиск ще до будь-якого перемир'я. Президент Зеленський уже назвав послаблення санкцій щодо дизелю «подарунком Путіну».