Міжнародний валютний фонд 6 жовтня оприлюднив розділ жовтневого «Огляду світової економіки» (World Economic Outlook) про кризи вартості життя – періоди, коли різко дорожчають базові товари, падає купівельна спроможність і довго тримається вища інфляція. Головний висновок: найдешевше й найефективніше захищати вразливі родини адресними тимчасовими виплатами. Заходи, які стримують ціни для всіх, можуть потребувати у 3–22 рази більше бюджетних коштів.

Чому субсидії обходяться так дорого

Дослідники МВФ порівняли, скільки грошей потрібно, щоб дати незаможним родинам однаковий захист різними способами:

  • споживчі субсидії, тобто здешевлення товару для всіх покупців, потребують у 3–6 разів більше коштів, ніж адресні виплати;
  • субсидії виробникам – у 14–22 рази більше.

Причина в тому, що знижену ціну отримують усі покупці, а не лише ті, кому потрібна допомога. Водночас, за даними з 76 країн за останні три десятиліття, уряди під час таких криз здебільшого вдавалися саме до широких заходів. У країнах, що розвиваються, і країнах з низьким доходом траплялося й пряме регулювання цін.

МВФ також попереджає, що стримування цін може не спрацювати, коли бюджетні можливості обмежені або коли до нього вдається багато країн одночасно.

Бідніші відчувають інфляцію сильніше

Їжа та енергія займають більшу частку у витратах незаможних родин, тож під час таких криз їхня особиста інфляція вища, ніж у заможніших. Щоб це врахувати, МВФ побудував нову модель. Як пише Reuters, розрив між нею і стандартним показником інфляції становив 0,8 відсоткового пункту. З урахуванням цього у 2021–2024 роках за межею крайньої бідності опинилося на 23 млн людей більше, ніж вважалося раніше.

Очікування не повертаються швидко

Ще один висновок стосується центральних банків. За даними МВФ, інфляційні очікування під час кризи зростають і роками залишаються вищими за докризовий рівень. Reuters уточнює, що навіть через три роки після початку кризи вони були істотно вищими, ніж до неї, а підвищені довгострокові очікування можуть вимагати вищих процентних ставок.

«Кризи вартості життя впливають на цінову стабільність, знижують рівень життя і посилюють нерівність», – сказала Reuters економістка МВФ К’яра Маджі, яка співкерувала дослідженням.

Що це означає для України

В оприлюднених матеріалах МВФ Україну окремо не згадано, але обидві теми для неї актуальні. У серпні споживча інфляція в Україні пришвидшилася до 8,1% у річному вимірі. Національний банк пояснює це насамперед подорожчанням пального на тлі ескалації війни на Близькому Сході та швидшим зростанням окремих адміністративних тарифів. Інфляційні очікування економічних агентів, за даними НБУ, також були підвищеними.

17 вересня Нацбанк підвищив облікову ставку до 16%. Одна з названих причин – потреба зберегти контрольованість інфляційних очікувань (як голосували члени комітету). Наступне рішення щодо ставки НБУ ухвалить 29 жовтня.

Ціни на газ і електроенергію для населення в Україні регулює держава, а незаможним родинам частину витрат компенсують житлові субсидії. Тож в українських дискусіях про тарифи висновок МВФ зводиться до вибору між двома підходами: утримувати низьку ціну для всіх або компенсувати витрати тим, кому вони не під силу.

Що далі

Повний «Огляд світової економіки» під назвою «Resilience under Strain, Urgent Choices» МВФ оприлюднить 13 жовтня під час щорічних зборів МВФ і Світового банку, які проходитимуть у Бангкоку 12–18 жовтня. У ньому будуть нові прогнози інфляції.